Кучер графів де Бальменів Федот Ярковський

 


Працював у графів де Бальменів візником.
Родом із Орловської губернії. Мав дуже рудий і кучерявий чуб.
 
📌 Одружився на гарній молодиці Парасці, яка народилася в Ольшанах.
 
📌 Було у неї дитя від першого чоловіка, котрого покинула за пиятику і втекла до Линовищі. Влаштувалася на роботу до графів прачкою.
 
📌Федот був добрим, Параска красивою. І ось доброта і красота поєдналися.
 
📌Але Параска продовжувала носити прізвище першого чоловіка, бо не знаходилося коштів, щоб узяти документальний розвід, розірвати подружні зв’язки узаконено. Тож прізвище „Криворучко” й залишилося.
 
📌Коли побралися Федот із Параскою, граф С.С. де Бальмен віддав їм рублену комору. І вони, перенісши на ви гонець біля Неходових, поставили і в ній жили.
 
📌У Федота й Параски появилися діти: найпершим Василь в 1905 році, а за ним – близнята Михайлик і Галя. Галя померла зразу, а Михайлик дорослим.
 
📌 Діти були записані на прізвище першого чоловіка. Так і став Василь Федотович Ярковський Криворучком.
 
📌 Помер Федот та Параска один за одним десь у 1918 чи1919 році, коли лютувала важка форма грипу, що називалася іспанкою ( очевидно, почалася з Іспанії). Ця „іспанка” охопила багато країн. Від неї загинуло за 1,5-2 роки до 20 млн. Чоловік.
 
Автор: Турківський М. П.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Линовицькі парки спадщина з минулого тисячоліття.

Зображення
  На території Прилуцького району знаходиться 30 об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі ботанічні пам'ятки природи - парки в смт. Линовиця: ім.Шевченка та «Жевахівщина», а також парк в с. Івківці. Ці об'єкти знаходяться під охороною, потребують догляду з метою збереження та відтворення. Історія створення цих парків різна, але головне, що люди, які створили їх в далекому XVIII столітті, бажали жити серед прекрасного і разом з тим увічнили своє ім'я в цих зелених куточках, які і сьогодні служать людям.   Багато років історію Линовиці вивчав житель селища Олексій Семенович Власенко. На жаль, його вже нема серед живих, але залишились історичні довідки, які він надав нам багато років тому. Так, старовинний парк імені Шевченка закладений на початку XVIII століття на основі природної діброви біля притоки Удаю. У її долині було утворено три мальовничі ставки. По закінченні спорудження будинку в 1796 році в парку були висаджені сріблясті тополі, декоративні кущі, яли...
Докладніше

Линовиця - публікація в журналі Прилуки Фортеця №3 2009

Зображення
  «І покликав полковник Прилуцький козака свого славного, котрий на справі риболовецькій розумівся, і наказав, щоб брав той до гурту товаришів собі милих та щоб рушали вони в бік правий од Удаю, на ріку блаженну Рудку, і мали щоб справу потребну — для всього полку лина доставляти. Поїхали козаки, «де лин ловиться», і оселилися там. Так розрісся добрий хутір понад рікою. Два курені козацьких там стояли. Та спершу звели козаки церву православну.» — десь приблизно так, не у згадці писемній, а в переказі народному про подвиги Прилуцького полку постала назва знана — Линовиця.     Хоч не найпершою була ця мова людська про краї лином багаті, але про поселення попередні відають лиш кургани прадавні,— про друге-третє століття до ери Христової. Аж в 1629–му році перепис міст та сіл Лівобережної України возрік народові, що Линовиця — то хутір, де війтом Василь Линовицький. Та не відкрив документ таємниці: чи то линам завдяки, чи лиш Василеві та лінивому писареві в угоду Линови...
Докладніше

Історiя линовицького Свято-Успенського храму

Зображення
  Ініціатором створення в Линовиці кам’яної Церкви, належить Марія Іванівні Башиловій, дружини таємного радника та сенатора Башилова Олександра Федоровича [5, с. 13-14]. Саме вона і розпочала будівництво кам’яного Свято-Успенського храму, але щоб розпочати будівництво Башиловій довелось довгі дев’ять років чекати дозволу на це будівництво. До певного часу с. Линовиця перебувало в якості хутора, кількість населення була не великою і всіх вдовольняла маленька дерев’яна церква ап. Луки. Та з часом село розрослось і людям потрібна була більша за розмірами церква, в який би могли поміститись всі прихожани. Так з 1803 р. в історичних документах ми знаходимо свідчення того, що нова власниця села Линовиця Башилова Марія Іванівна звертається з проханням до полтавського єпископа Сильвестра та російського Імператора   Олександра Павловича з проханням дозволити побудувати новий кам’яний храм. Серед приведених аргументів представленні на розсуд тодішньої влади говорилось про наступне...
Докладніше