Давид Дмитрович Жевахов


 
 

Давид Дмитрович Жевахов

Народився 11 жовтня 1843 р. в с. Лутайка в родинному маєтку. 

Освіта

Навчався в 2 Київській гімназії
 
Посади.
Коллежський радник,
служив по виборам дворянства

Мировий суддя в Пирятинському суддівському окрузі Полтавської Губернії 


Нагороди

Нагороджений орденом св. Анни 3 ступеню


Місця проживання
Основним місцем проживання до 1870 р. маєток в селі Лутайука де він висадив великий парк з декоративних дерев.  
В 1870 р. він переїздить в с. Линовиця де купує маєток та 360 десятин землі. Також у Давида Жевахова було 663 десятини землі в Вороненській губернії   

Шлюб
7 вересня 1870 р. Давид Дмитрович одружився з Катериною Костянтинівною Вульферт (1843-1907).

Діти
Сини близнюки Володимир та Миколай і дві дочки Любов та Варвара.

Характеристика
Відомо, що Давид Дмитрович і вся його родина були людьми щедрими та працьовитими. Зі свідчень линовчан князі Жевахови працювали на землі разом зі своїми слугами, ніколи не цурались чорної роботи.
З  розповідей мешканців Линовиці, які підлітками підробляли у князів Жевахових, стає очевидним, що родина Давида Дмитровича була доброзичливою та відкритою.

Смерть

Після смерті Давида Дмитровича 1907 р., його тіло було поховане в родинному склепі графів де Бальменів в Линовицькій Успенській церкві.
В 1932 р.  більшовики в пошуках золота розграбували Успенську Церкву та склеп. Вандали винесли з усипальниці череп Давида Дмитровича Жевахова і викинули його в канаву. 



Місцеположення: Линовица, Черниговская область, Украина, 17584

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Линовицькі парки спадщина з минулого тисячоліття.

Зображення
  На території Прилуцького району знаходиться 30 об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі ботанічні пам'ятки природи - парки в смт. Линовиця: ім.Шевченка та «Жевахівщина», а також парк в с. Івківці. Ці об'єкти знаходяться під охороною, потребують догляду з метою збереження та відтворення. Історія створення цих парків різна, але головне, що люди, які створили їх в далекому XVIII столітті, бажали жити серед прекрасного і разом з тим увічнили своє ім'я в цих зелених куточках, які і сьогодні служать людям.   Багато років історію Линовиці вивчав житель селища Олексій Семенович Власенко. На жаль, його вже нема серед живих, але залишились історичні довідки, які він надав нам багато років тому. Так, старовинний парк імені Шевченка закладений на початку XVIII століття на основі природної діброви біля притоки Удаю. У її долині було утворено три мальовничі ставки. По закінченні спорудження будинку в 1796 році в парку були висаджені сріблясті тополі, декоративні кущі, яли...
Докладніше

Линовиця - публікація в журналі Прилуки Фортеця №3 2009

Зображення
  «І покликав полковник Прилуцький козака свого славного, котрий на справі риболовецькій розумівся, і наказав, щоб брав той до гурту товаришів собі милих та щоб рушали вони в бік правий од Удаю, на ріку блаженну Рудку, і мали щоб справу потребну — для всього полку лина доставляти. Поїхали козаки, «де лин ловиться», і оселилися там. Так розрісся добрий хутір понад рікою. Два курені козацьких там стояли. Та спершу звели козаки церву православну.» — десь приблизно так, не у згадці писемній, а в переказі народному про подвиги Прилуцького полку постала назва знана — Линовиця.     Хоч не найпершою була ця мова людська про краї лином багаті, але про поселення попередні відають лиш кургани прадавні,— про друге-третє століття до ери Христової. Аж в 1629–му році перепис міст та сіл Лівобережної України возрік народові, що Линовиця — то хутір, де війтом Василь Линовицький. Та не відкрив документ таємниці: чи то линам завдяки, чи лиш Василеві та лінивому писареві в угоду Линови...
Докладніше

Історiя линовицького Свято-Успенського храму

Зображення
  Ініціатором створення в Линовиці кам’яної Церкви, належить Марія Іванівні Башиловій, дружини таємного радника та сенатора Башилова Олександра Федоровича [5, с. 13-14]. Саме вона і розпочала будівництво кам’яного Свято-Успенського храму, але щоб розпочати будівництво Башиловій довелось довгі дев’ять років чекати дозволу на це будівництво. До певного часу с. Линовиця перебувало в якості хутора, кількість населення була не великою і всіх вдовольняла маленька дерев’яна церква ап. Луки. Та з часом село розрослось і людям потрібна була більша за розмірами церква, в який би могли поміститись всі прихожани. Так з 1803 р. в історичних документах ми знаходимо свідчення того, що нова власниця села Линовиця Башилова Марія Іванівна звертається з проханням до полтавського єпископа Сильвестра та російського Імператора   Олександра Павловича з проханням дозволити побудувати новий кам’яний храм. Серед приведених аргументів представленні на розсуд тодішньої влади говорилось про наступне...
Докладніше